Померанський шпіц (апельсина) – декоративна порода собак. Деякі кінологічні федерації (наприклад, МКФ) розглядають помаранча як різновид німецького шпіца, інші (наприклад, AKC) виділяють їх у окрему породу. Померанського шпіца часто плутають з німецьким шпіцем, але вони відрізняються зовні: у померанського шпіца шерсть більш ватяна, м’яка і набита, мордочка коротка, а у німецької переважає остова шерсть і, морда, як правило, більш витягнута. Померанський шпіц буває мініатюрним (цвергшпіц) та малим, рідко середнім.
Сьогодні “американці” вважаються найкращими серед померанських шпіців світу. Вони міцного компактного складання, з хорошим кістяком, досить “важкі” для свого невеликого зростання, мають гарні рухи. Шерсть відрізняється багатством та насиченістю кольорів. Голова в типі “ведмежа”, з короткою (але не плескатою) мордою, дуже маленькими ледь помітними вухами і виразними очима. Шпіц – активний і дуже енергійний собака з чудовим слухом і добре розвиненим сторожовим інстинктом. Шпіц недовірливий до сторонніх людей, до господаря прив’язується, добре піддається дресируванні, але потребує терплячого та витриманого звернення, як, втім, і більшість шпіцеподібних. Спиці – майстри на різні трюки, тому їх часто можна зустріти у цирку.
Померанський шпіц – найменший шпіц із галасливого сімейства, але за силою характеру він не поступиться великим собакам. “Помаранець” сміливий, рішучий, самодостатній, але при цьому він веселий і життєрадісний. Він обожнює ігри та прогулянки, Рухи у нього стрімкі та легкі: коли грають кілька маленьких шпіців, то складається враження, що пухнасті невагомі кульки зовсім не стосуються землі.
КОРОТКА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ШПІЦА
| Назва породи | Шпіц |
| Країна походження | Німеччина |
| Час появи породи | ХVIII століття |
| Тип породи | Декоративний собака |
| Вага дорослого собаки | 1,4-3,2 кг (самки), 1,9-3,5 кг (самці) |
| Зростання (висота в загривку) | 16-21 см (самки), 18-22 см (самці) |
| Скільки живуть | 12-15 років |
| Популярні клички | Панчо, Каспер, Конфуцій, Шаман, Шустрик |
Одна з небагатьох груп собак, представники якої відносяться і до малих, і до середніх собак .
ПОХОДЖЕННЯ
Далекі родичі шпіців – ескімоські собаки та самоїдські лайки. Представники цієї породи набули своїх мініатюрних розмірів лише завдяки селекції.
Початкова батьківщина породи собак шпіц – Північна Європа, Німеччина, провінція Померанія, на честь якої порода і отримала свою назву.
У 18-му ст. Шпиці опинилися в Англії, про що свідчать листи коронованих осіб англійського двору. У 19-му ст. цих собак завезли до Північної Америки. Тут у процесі участі у собачих виставках шпіци було виділено в окрему групу. У Росію представники цієї породи потрапили в 19-му ст. Після Російської революції 1917-го року інтерес до них зник, як і до всього «буржуазного». У Новій Росії населення шпіців почала збільшуватися в 90-х рр.. | 20 століття.
На сьогоднішній день у нашій країні самостійною породою вважається лише найменша порода шпіца – німецький шпіц; а померанський, або цвергшпіц — є лише одним із п’яти його ростових різновидів.
Якщо ви вирішили купити цуценя породи німецький або померанський шпіц, рекомендуємо вам звернутися до професійних розсадників вашого міста. У них ви можете не тільки купити цуценя, але й проконсультуватися з ветеринаром, дізнатися про родовід тварини, докладний опис породи та характер майбутнього вихованця.
РОЗМІРИ, ВАГА. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД
Показники зростання та ваги породи собак німецький шпіц варіюються: зростання гігантського шпіца (кеесхонда або вольфшпіца) становить 55 см, а вага – близько 20 кг. Зростання карликових шпіців не перевищує 22 см, вага – не більше 3,5 кг.
У житті та на фото собака шпіц відрізняється пропорційністю та відносно довгими кінцівками. Голова невелика, розвинена лобова частина, гострокутні вуха, мордочка неширока, трохи вкорочена. Тулуб, плечі, стегна і закинутий на спину хвіст рясно покриті шерстим покривом, представленим остовим волоссям і підшерстком.
Забарвлення шпіців дуже різноманітне. У США визнаними забарвленнями породи є блакитний, шоколадно-соболиний, блакитно-підпалий, бівер, триколірний.
ХАРАКТЕР ТА ЗВИЧКИ
Незалежно від розміру, шпіц почувається великим собакою, тому часто має задиристий характер. Шпиці активні, веселі та дуже рухливі собаки, готові до прогулянок та ігор . Сильно прив’язуються до свого власника, погано переносять розлуку. Нестача шпіців невеликого розміру – найчастіший високий гавкіт. Всі шпиці добрі охоронці, і якщо вони не можуть налякати своєю вагою, то в такому разі довго і пронизливо гавкають.
ДОГЛЯД
Порода собак шпіц добре підходить для утримання у квартирі та приватному будинку. Маленькі шпіци не вимагають тривалих прогулянок, але завжди готові до них. Оскільки це активні собаки, то вигулювати шпіців краще на шлейці. Влітку рекомендується уникати тривалого перебування на сонці, так як шпиці схильні до теплових ударів.
Довга та густа шерсть шпіців вимагає щоденного та ретельного догляду: регулярного миття із застосуванням шампунів та лосьйонів, сушіння та розчісування за допомогою спеціальних щіток. Для надання вовни необхідної форми проводять тримінг та окантовку волосся.
СХИЛЬНІСТЬ ДО ЗАХВОРЮВАНЬ
У шпиців зустрічаються такі генетично зумовлені аномалії та патології: хибна полідонтія, колапс трахеї, відкрита артеріальна протока, медіальний вивих колінної чашки, крипторхізм, портосистемні шунти, цуценята часто мають чутливе травлення.
З віком у шпіців можуть розвиватися: захворювання клапанів серця (ендокардіоз), зубний камінь, хронічні риніти та ларинготрахеїти. Шпіц схильний до теплових ударів та запалень шкіри.
У будь-якому випадку варто пам’ятати, що не існує породи собак, представники якої ніколи і нічим не хворіють. Важливо купувати цуценят тільки у перевірених заводчиків від батьків зі здоровим родоводом. Це мінімізує можливість генетичних патологій. Для профілактики захворювань необхідно проводити загальну диспансеризацію вихованцю у ветеринарного лікаря не рідше одного разу на рік.
Харчування Шпіца
Питання, чим годувати померанського шпіца, також дуже актуальне. Ідеальний вибір для вихованця – сухі корми. По-перше, вони не вимагають приготування. По-друге, даний вид харчування ідеально підходить для собак, адже корм уже збалансований, містить певну кількість вітамінів та мікроелементів, корисних для вашого вихованця. У тому випадку, якщо ви зробили вибір на користь «людської» їжі, не забувайте про те, що оптимальний варіант для собаки – це монодієта. Не слід пригощати вихованця солодощами, копченостями, молоком.
