Німецька вівчарка

Образ німецької вівчарки – тямуща нахилена набік морда з великими стоячими вухами – спливає в голові першим, коли йдеться про собак. Справді, це одна з найпоширеніших у світі порід. Популярність німецьких вівчарок залежить від моди. Розумна, слухняна, з високими охоронними якостями, що легко піддається дресируванні – цей собака підійде і для домашнього утримання в місті чи сільській місцевості, і для служби в різних структурах, і для спорту.

КОРОТКА ІНФОРМАЦІЯ

Назва породиНімецька вівчарка
Країна походженняНімеччина
Тип породиСлужбовий собака
Вага дорослого собаки23-33 кг (самки), 33-40 кг (самці)
Зростання (висота в загривку)55-60 см (самки), 60-65 см (самці)
Скільки живуть9-13 років
Довжина вовниДовгошерста
Ціна800 – 4000 $
Класифікація МКФГрупа: 1. Пастуші та скотогінні собаки, крім швейцарських скотогінних собак
Секція: 1. Вівчарки
Номер: 166
Рік: 1955
Інші класифікаціїГрупа КС: Pastoral
Група АКС: Herding

ІСТОРІЯ ПОРОДИ

Твердження стандарту. Порода вперше була описана в 1899, коли в Німеччині, в місті Аугсбург, Клубом любителів породи на чолі з Максом фон Штефаніцем було складено перший стандарт німецької вівчарки.

Ентузіаст породи Макс Еміль Фредерік фон Штефаніц був військовослужбовцем і якийсь час працював у Ветеринарному Коледжі. Він мав знання в галузі біології, ветеринарної медицини та анатомії тварин. Його цікавили робітники собаки з Центральної та Південної Німеччини, і так вийшло, що першим офіційним представником породи став самець Макса фон Штефаніца на прізвисько Хоранд фон Графрат – саме до нього сходять родовід дерева всіх сучасних німецьких вівчарок.

Собаки, схожі зовні на вовків, із високими стоячими вухами чудово пасли овець та захищали фермерські господарства. Так поступово сформувався кістяк поголів’я вівчарських та робочих собак.

Поширення у світі. В 1914 Клуб Любителів породи в Німеччині організував демонстрацію робочих якостей німецької вівчарки і її можливого застосування в армійській службі. У Першу Світову Війну ці собаки стали помічниками солдатів німецької армії та армії Антанти.

Поціновувачів породи «німецька вівчарка» у всьому світі ставало дедалі більше. Собаки успішно освоювали службу в армії та поліції, допомагали фермерам та рятувальникам, ставали домашніми улюбленцями та компаньйонами. Їх зовнішність зазнавала невеликих змін, але загалом стандарт породи залишався незмінним.

Друга Світова Війна завдала великої шкоди світовій економіці. Собаківництво теж постраждало: багато собак загинуло на полях війни, розведенням займалося дуже мало.

Розвиток породи. Після Другої Світової Війни та поділу Німеччини розвиток породи відбувся на новий виток. Ці чудові собаки знову стали популярними, почало рости поголів’я, проводилися виставки та випробування робочих собак.

Востаннє стандарт німецької вівчарки зазнав серйозної редакції у 1991 році. Але зовнішність цих собак залишилася відомою з часів Макса фон Штефаніца донині.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРОДИ

Німецька вівчарка – великий собака. Зростання в загривку може варіюватися від 55 до 65 сантиметрів. Собака пропорційно складена, спортивна, мускулиста. Є короткошерстий і довгошерстий різновид німецьких вівчарок. Найчастіше зустрічаються особини чорного, чорно-підпалого, зонарно-сірого забарвлення.

Темперамент урівноважений, спокійний. Такий темперамент у поєднанні з високою навченістю німецьких вівчарок дозволяє використовувати їх у спорті, караульній чи вівчарській службі. Також це чудовий собака-компаньйон.

ОСНОВНІ МОМЕНТИ – ПЛЮСИ ТА МІНУСИ ПОРОДИ

  • Легко дресирується, слухняна;
  • придатна для служби у поліції, армії;
  • може перебувати у службі порятунку, бути поводирем;
  • може використовуватись у різних видах спорту за участю собак;
  • невибаглива у догляді, може жити в будинку чи на вулиці (у вольєрі);
  • не агресивна, при належному вихованні може жити разом із дітьми, іншими собаками, кішками;
  • потребує дресирування;
  • може мати проблеми із здоров’ям.

ЗОВНІШНІСТЬ НІМЕЦЬКОЇ ВІВЧАРКИ

Німецькі вівчарки – собаки міцної спортивної статури. Голова клиноподібна, високі стоячі вуха, темні очі, чорна мочка носа, м’язисті кінцівки з вираженими кутами, трохи скошений круп (задня частина тулуба) та потужна грудна клітка – все це відмінні риси зовнішності німецьких вівчарок.

ХАРАКТЕР НІМЕЦЬКОЇ ВІВЧАРКИ

Характер цих собак прописаний у стандарті. Врівноважений, спокійний темперамент – основа для собаки-компаньйона чи робочого собаки.

Німецька вівчарка віддана своєму господареві, але при цьому при правильному вихованні готова працювати і з іншим провідником. Це важлива якість для службового собаки. Вівчарки не виявляють агресії без причини, не повинні бути істеричні та крикливі. Представники цієї породи дуже уважні, розумні, невтомні у грі та витривалі у фізичних навантаженнях. Зазвичай вони легко ладнають з дітьми та іншими тваринами. Це одні з найнадійніших собак-компаньйонів.

Німецькі вівчарки можуть бути нетерпимими до кішок, якщо не виросли разом з ними. Або приймати «своїх» кішок, але полювати на інших на вулиці. До собак вони найчастіше дружелюбно налаштовані, але можуть проявити агресію у відповідь, якщо залучити їх до бійки.

Вівчарки люблять дітей своїх господарів, готові охороняти їх на прогулянці та вдома. До дітей та дорослих на вулиці ці собаки ставляться нейтрально, але якщо дитина почне кидати німецькій вівчарці м’ячик або паличку, собака із задоволенням вступить у гру.

ВИХОВАННЯ ТА ДРЕСИРУВАННЯ

Щоб німецька вівчарка стала надійним супутником на довгі роки, необхідно приділяти достатній час її вихованню та дресирування. Тоді тямуще щеня стане повноцінним членом сім’ї, і взаємне спілкування приноситиме радість.

Перш ніж завести цуценя німецької вівчарки, рекомендується подумати, хто і коли нею займатиметься. Частково дресирування можна проводити зі спеціальним тренером-кінологом на індивідуальних чи групових заняттях. На таких заняттях відпрацьовуються команди, навики ходіння поряд, соціальної поведінки.

Проте основне виховання має відбуватися у ній. Саме вдома та на прогулянках собака вчиться правильно реагувати на інших людей та тварин, не підбирати їстівні та неїстівні предмети із землі, поводитися спокійно, врівноважено. Собаки цієї породи підійдуть досвідченим та захопленим власникам.

Цікаво, що німецькі вівчарки робітничого розведення успадковують здібності до дресирування своїх предків. Тому для спорту чи служби треба вибирати щеня саме таких ліній.

Німецькі вівчарки готові до довгих ігор з пулером, тарілкою фрісбі, ціпком чи м’ячем. Вони практично не втомлюються на прогулянках. Виводьте собаку на тривалі прогулянки з фізичними вправами та дресируванням, щоб вдома у неї не було спокуси гризти меблі або псувати взуття.

Представники породи “німецька вівчарка” – собаки дуже інтелектуальні. Тому прогулянок лише для справлення потреби їм недостатньо. Їм обов’язково потрібні інтелектуальна активність та рухливість – тренування, дресирування, ігри.

ДОГЛЯД ТА ЗМІСТ

Догляд за собакою породи «німецька вівчарка» нескладний. Їх можна містити у вольєрі на вулиці або у міській квартирі. Якщо собака утримується на вулиці, рекомендується подбати про утеплену будку із сухою підстилкою. Особливо це важливо взимку. Підстилкою може служити сіно чи солома, можна покласти в будку матрац або спеціальну лежанку.

По території ділянки або вольєра собака може гуляти самостійно, але слід враховувати, що без належного фізичного та розумового навантаження він легко знайде собі «пригоди». Ці тварини дуже соціальні: недарма саме у німецьких вівчарок за відсутності спілкування з людиною та моціоном можуть проявитися психосоматичні розлади – надмірне вилизування, самопогризання лап та інші нав’язливі стани.

Для міського собаки маціон і заняття важливіші. У квартирі німецькій вівчарці рекомендується визначити місце відпочинку – лежанку чи підстилку, а також місце, де вона прийматиме їжу. Зручно поставити миски для корму та води на підставку.

Собаку також необхідно забезпечити іграшками. Вони мають бути міцними та довговічними. На міцність іграшок рекомендується звертати увагу особливо у щенячому віці: зуби у вівчарок міцні, а щелепи потужні – не слід допускати розгризання та заковтування частин іграшок.

Для довгошерстого різновиду німецької вівчарки двічі на тиждень треба влаштовувати грумінг – розчісування шерсті щіткою.

Чи потрібно купати вихованців? Необхідності в цьому немає, проте, якщо собака сильно забруднилася, її можна вимити у ванні, використовуючи спеціальний гіпоалергенний шампунь. Лапи та живіт за потреби можна мити чистою водою щодня.

ЗДОРОВ’Я ТА ХВОРОБИ

Традиційно собаки породи «німецька вівчарка» мають міцне здоров’я та витривалість, адже вони мали нести службу в будь-яку погоду, охороняти хазяйське стадо, рятувати людей, затримувати злочинців. Але згодом збільшилася тривалість життя собак-компаньйонів, до розведення німецьких вівчарок стали допускатися не зовсім здорові особини, на психічне здоров’я собак вплинуло їхнє міське утримання. Та й ветеринарна медицина зробила крок далеко вперед, і лікарі стали діагностувати захворювання, які раніше не розпізнавались і, тим більше, не лікувалися.

До відносно поширених захворювань німецьких вівчарок відноситься дисплазія суглобів (зокрема, ліктьових та кульшових), різні неврологічні захворювання, міжхребетні грижі. Зустрічаються у німецьких вівчарок чистопородного розведення дерматологічні та аутоімунні проблеми.

У віці близько року німецькій вівчарці треба пройти тест на дисплазію тазостегнових та ліктьових суглобів та надати результати в РКФ (Російську Кінологічну Федерацію). Тільки з сертифікатом про відсутність дисплазії собака може брати участь у розведенні. Виставкові та племінні собаки також проходять поведінковий тест.

Німецька вівчарка, як і собаки іншої породи, має щорічно проходити профілактичну вакцинацію від сказу та інших особливо небезпечних інфекцій. Не менше одного разу на три місяці рекомендується обробляти собаку від зовнішніх та внутрішніх паразитів.

Тварині старше 5-6 років показано щорічну диспансеризацію для раннього виявлення різних захворювань та більш ефективного їх лікування. Власник вівчарки повинен звертати увагу на кондицію тіла собаки, не допускати набору зайвої ваги, адже у похилому віці це навантаження для суглобів тварини.

Кондиції тіла німецької вівчарки

Заводська (виставкова)

Собака в хорошій формі, ребра вкриті невеликим жировим прошарком, не видно, але легко промацуються. При погляді зверху видно талію, при погляді збоку живіт підтягнутий. Шерсть блискуча, собака енергійна

Робоча (тренувальна)

Собака м’язистий, підсмажуючи, видно два останні ребра, живіт підтягнутий, талія виражена, собака енергійна, постійно зацікавлена ​​в роботі, здатна «включитися» у будь-який момент, не відчуває стомлюваності при фізичних навантаженнях

Надлишкова

Зайва вага. При погляді зверху талія не читається, при погляді збоку живіт однієї лінії з грудної клітиною, ребра не прощупуються. Собака флегматичний, стомлюється, може страждати на задишку. Вовна може бути тьмяна, скуйовджена

Голодна

Характерна для собак після тяжких захворювань, операцій чи з дефіцитом годування. Добре проглядаються ребра та тазові кістки, жировий прошарок відсутній, м’язи атрофовані, шерсть тьмяна. Собака справляє враження слабкого, виснаженого.

ЯК ВИБРАТИ ЦУЦЕНЯ

Вибираючи цуценя німецької вівчарки, рекомендується звернути увагу на те, наскільки щеня активне, цікаве, чи йде він назустріч чи ховається в гнізді. Майбутній характер або робочі якості цуценя закладаються вже у віці щеня. Тому, поспостерігавши послід німецьких вівчарок, можна зробити попередні висновки про майбутнє тварин.

Цуценя має бути уважним, обережним, але в той же час цікавим. У нього мають бути ясні очі без слідів виділень, чистий прохолодний та вологий ніс, чиста шкіра та блискуча шерсть. Не повинно бути надмірно роздутого живота, шкіра та шерсть навколо анального отвору не повинні бути забруднені.

Якщо власник передбачає спортивне чи службове майбутнє німецької вівчарки, рекомендується брати цуценя із відомого робочого розплідника. Здатність до навчання успадковується, тому щеня від робочих батьків швидше за все зможе стати гарним службовим собакою.

На жаль, не завжди у цуценяті можуть поєднуватися робочі якості та екстер’єр переможця дог-шоу. Тому власнику слід визначити собі, що важливіше.