Історія походження
У 1961 році американський біолог-генетик Джин Мілл, що займається селекцією кішок, вирушила у відрядження до Бангкока. На місцевому ринку Мілл побачила маленьких кошенят диких бенгалів, яких продавали туристам як живі сувеніри. За цінною шкірою дорослих бенгалів полювали браконьєри, і вигляд був на межі вимирання. Вчений придбала кошеня та привезла його додому, назвавши Малайзією. Граціозна тварина з леопардовим забарвленням надихнула Мілл на створення абсолютно нової породи, і в результаті поетапного схрещування диких бенгальських котів з Індії з домашніми кішками різних порід (включаючи бірму та мау) вдалося вивести новий вигляд з характером домашньої кішки та ефектною зовнішністю дикого хі.
Опис породи
Бенгали мають подовжений тулуб з розвиненою мускулатурою та міцними лапами (при цьому задні трохи подовжені). Хвіст середньої довжини, із округлим чорним кінчиком. У бенгальських кішок яскраві виразні очі та короткі широко розставлені вуха.
Шерсть у бенгалів коротка, густа і шовковиста на дотик. Забарвлення варіюється від білого до шоколадного, головне – леопардовий візерунок у вигляді плям, розеток та смуг.
Характер
Характер бенгальських кішок поєднує в собі темперамент дикого хижака та дружелюбність домашньої тварини. У бенгалів сильно розвинений мисливський інстинкт, тому вони люблять рухливі ігри: катати м’ячики, грати з бантиком, відстежувати «видобуток». З легкістю можуть ловити мишей, щоправда, їдять їх рідко. При правильному вихованні бенгали виростають лагідними, товариськими та допитливими кішками. Вони чудово уживаються з іншими домашніми тваринами (за винятком птахів та гризунів), люблять дітей. Бенгальські кішки відрізняються кмітливістю та добре піддаються навчанню.
Цікавий факт: бенгали люблять воду, а значить, з купанням вихованця не виникне проблем.
Догляд та утримання
Бенгали не вимагають особливого догляду: досить регулярно підрізати пазурі і раз на місяць вичісувати шерстку (краще вибирати щітку з натуральною щетиною). Оскільки у цієї породи порівняно коротка шерсть, бенгалів не потрібно часто купати, за винятком періоду линяння та статевого полювання.
Оскільки кішки цієї породи дуже активні та грайливі, краще придбати для вихованця спеціальний комплекс, де він зможе грати, спати, і кігтеточку.
Щоб кішка була здоровою, власнику варто пам’ятати про регулярну вакцинацію та профілактику паразитів. Що стосується раціону харчування бенгалу, то існує два варіанти: або вибрати професійний корм преміум класу, або забезпечити вихованця якісним термічно обробленим м’ясом, не забуваючи про клітковину та вуглеводи, а також необхідні вітаміни та мінерали. Якщо ви сумніваєтеся, який варіант найбільше підходить для вашої кішки, зверніться до ветеринара, який підбере збалансований раціон харчування.
Окремо варто сказати про найпоширеніший міф серед власників бенгалів, що сире м’ясо – найкраща їжа для цієї породи. Поспішаємо запевнити вас: сире м’ясо може бути шкідливим та небезпечним для здоров’я вашої кішки! Також не забувайте про миску з чистою водою, яка завжди повинна стояти в полі досяжності вихованця.
Бенгали – дуже охайні тварини, тому потрібно регулярно міняти наповнювач у лотку. Краще вибирати дерев’яний – він краще маскує запах і приємніше для копання. Сам лоток потрібно купувати з високими черевиками, інакше весь наповнювач (і не лише) може опинитися на підлозі. Не можна мити лоток із використанням їдких пахучих хімікатів, інакше кішка може відмовитись туди ходити.
Навчання та дресирування
Бенгал по праву вважається однією з найрозумніших порід серед кішок. Вони легко піддаються дресирування, виконують нескладні команди. Регулярні тренування допомагають тварині виплеснути свою невгамовну енергію, створюють довірчі стосунки з власником.
Дресирування вихованця краще починати за три місяці. За кожну виконану команду кішку потрібно нагородити ласощами та погладити. Наприклад, ви помітили, що кошеня любить щось тягати у зубах. Спробуйте в цей момент сказати «принеси», забрати предмет і пригостити ласощами. Займатися з кішкою потрібно близько двох разів на тиждень, поступово збільшуючи час тренування до 15-20 хвилин. Якщо ж вихованець втомився чи не хоче виконувати команди, краще відкласти заняття на другий день.
Здоров’я та хвороби
Зазвичай бенгали відрізняються міцним здоров’ям (якщо, звичайно, тварина придбана у професійному перевіреному розпліднику) і не завдають своїм власникам особливого клопоту. Вони можуть страждати на запальні захворювання кишечника, кардіоміопатію та урологічні проблеми. Але якщо тварина правильно годувати і регулярно перевіряти її здоров’я у ветклініці, то вона проживе довге та щасливе життя.
Якщо ви не збираєтеся займатися розведенням бенгалів, то вихованця слід каструвати або стерилізувати. Це убереже тварину від гормональних захворювань, а ваш будинок від «ароматних» міток.